Католики вірять, що Традиція така ж важлива, як і Біблія, і це розуміння цілком логічне, якщо подивитися, як формувалася Біблія. У перші роки існування Церкви християни не мали повного Нового Завіту, і те, що зберігало вчення Ісуса, — це усна Традиція, яка передавалася з покоління в покоління. Перша книга Нового Завіту, Перше послання апостола Павла до солунян, була написана приблизно в 50 році н.е., через 20 років після воскресіння Христа.
У цей час вчення Ісуса передавалися живим словом через проповіді апостолів і християнські громади. Традиція відігравала вирішальну роль у цьому процесі. Навіть після того, як книги Нового Завіту були написані, минуло кілька століть, поки Церква офіційно визначила, які тексти мають бути включені до Біблії. Канон Біблії був завершений лише наприкінці IV століття на Карфагенському соборі в 397 році. До того часу віра передавалася та зберігалася головним чином через Традицію, апостоли та їхні наступники зберігали й передавали вчення Христа.
Листи Нового Завіту, такі як послання Павла, Петра та Йоана, писалися з дуже конкретною метою: наставляти, виправляти та зміцнювати християнські громади. Вони не були написані з наміром створити Біблію; їх читали в церквах, щоб надихати християн і допомагати їм жити згідно з Євангелієм. Лише пізніше, через Традицію, Церква визнала, які з цих текстів були натхненні Богом і повинні увійти до Святого Письма.
Отже, твердження, що «Традиція така ж важлива, як і Біблія», визнає, що без Традиції ми навіть не мали б Біблії в її нинішньому вигляді. Саме Традиція зберігала вчення Христа в перші століття, і завдяки їй Церква змогла визначити, які книги повинні увійти до Нового Завіту. Крім того, Традиція допомагає правильно тлумачити Святе Письмо. Без неї кожен міг би інтерпретувати Біблію по-своєму, що призвело б до плутанини та розколів.
Яскравим прикладом цього є Євхаристія. Віра католиків у те, що хліб і вино стають Тілом і Кров’ю Христа, ґрунтується як на словах Біблії, так і на практиці Церкви від часів апостолів. Традиція протягом століть допомагала Церкві глибше розуміти та жити цією реальністю, зберігаючи вчення, яке Ісус передав під час Останньої Вечері.
Таким чином, для католиків Традиція така ж важлива, як і Біблія, оскільки обидві мають одне джерело: Бога. Вони діють разом, доповнюючи одна одну, і є необхідними для життя та віри Церкви. Традиція є живою, керованою Святим Духом, і забезпечує розуміння та повне проживання послання Христа через віки.
Католики вірять, що Традиція така ж важлива, як і Біблія, оскільки обидві походять від Бога і доповнюють одна одну. Традиція зберегла та передала вчення Ісуса до завершення Нового Завіту.
Біблія, як ми її знаємо, була остаточно визначена лише в IV столітті, коли Церква через Традицію визнала, які книги були натхнені Богом. Традиція зберігала вчення Христа до встановлення канону.
Традиція допомагає тлумачити Писання, забезпечуючи єдність віри. Без неї особисті тлумачення могли б призвести до розколів.
2 Солунян 2,15 – "Тримайтеся традицій" вказує на важливість усної Традиції.
Йоана 21,25 – "Не все написане" нагадує, що вчення Ісуса виходять за межі Писання.
1 Коринтян 11,2 – "Дотримуйтеся традицій" підтверджує практику Традиції в ранній Церкві.
2 Тимофія 2,2 – "Передай іншим" показує передачу віри через усне слово як частину Традиції.
Йоана 16,12-13 – "Мені ще багато що сказати" вказує, що Святий Дух продовжує керувати Церквою поза Писанням.
Матвія 28,19-20 – "Навчайте всі народи" підкреслює відповідальність апостолів за передачу віри.
Дії 2,42 – "Вони трималися науки" показує, що перші християни дотримувалися вчень поза Писанням.
1 Солунян 2,13 – "Прийняли як Слово Боже" включає апостольське проповідування як Слово Боже.
2 Петра 1,20-21 – "Жодне пророцтво не є особистим тлумаченням" підкреслює потребу Церкви в тлумаченні Біблії.
1 Коринтян 15,1-2 – "Передав те, що сам прийняв" підтверджує усну передачу віри, суттєву для Традиції.
