1 Католики мають ікони, тому що ці об'єкти мають глибоке теологічне та духовне значення, закорінене в традиції Церкви. По-перше, важливо розрізняти між поклонінням та обожнюванням. Ікони не поклоняються; обожнювання призначене лише для Бога. Ікони, з іншого боку, поклоняються як представлення святих, Христоса та Пресвятої Діви Марії. Вони сприймаються як вікна в небо, що дозволяють віруючим роздумувати над божественними реаліями. Це підтримується фактом, що Ісус, ставши людиною, став "видимим образом невидимого Бога" (Колосянам 1,15). Отже, роздумуючи над іконами, католики згадують про присутність Бога серед нас.
Крім того, католики мають ікони, тому що вони слугують як катехетичні та освітні інструменти. Протягом історії Церкви багато віруючих не мали доступу до письмових текстів або не вміли читати. Ікони стали способом розповідання історії спасіння та навчання про таємниці віри. Вони ілюструють біблійні сцени, події з життя Христоса та святих, роблячи невидимі духовні реалії видимими. Наприклад, у Книзі Вихід 25,18-20, Бог наказує створити образи херувимів для Скинії, показуючи, що створення святкових образів має біблійне обґрунтування.
Ікони також є проявом живої Традиції Церкви. Як усне проповідування передає Євангеліє, іконографія робить те саме через образи.
Ікони інтегровані в католицьку літургію, допомагаючи віруючим зосередитися на молитві та обожнюванні. Коли католики мають ікони у своїх церквах та домівках, вони відповідають літургічній традиції Церкви, яка завжди цінувала використання святкових образів. На Месі, наприклад, образи допомагають віруючим згадувати життя Христоса та святих, привертаючи увагу до святкуваних таїнств. У Книзі Чисел 21,8-9, Бог наказує створити бронзову змію, яка, коли її дивилися, приносила зцілення тим, хто був отруєний, показуючи, що матеріальні об'єкти можуть, з божественною благодаттю, передавати духовні благодаті.
На перших Соборах Церкви, таких як Другий Нікеянський собор у 787 році, поклоніння іконам було формально захищено від єресі іконокластизму, яка відкидала використання образів. Цей собор підтвердив, що, поклоняючись іконі, католики не обожнюють дерево чи фарбу, а те, що ікона представляє. У випадку Христоса, поклоніння є виправданим, бо Він Бог. У випадку Пресвятої Діви Марії та святих, католики надають почесну шану, яка є формою поваги та честі, без поклоніння, яке зарезервоване лише для Бога (Матвія 4,10). Таким чином, поклоняючись іконам святих, віруючі згадують приклади святості та прошу про їхнє заступництво, завжди підтримуючи розрізнення між поклонінням та обожнюванням.
Крім того, католики мають ікони, тому що з перших століть Церкви образи використовувалися як інструменти тихої проповіді. У римських катакомбах, датованих II та III століттями, ми знаходимо картини, що зображують Христоса як Добрий Пастир, Пресвяту Діву Марію та святих. Ці образи слугували для освіти віруючих та передавання послання Євангелія, особливо в часи, коли багато християн були неграмотними. Ця практика узгоджується з біблійним поглядом, як у Книзі Вихід 25,18-20, де Бог наказує створити образи херувимів для Скинії. Образи допомагають віруючим медитувати над божественними реаліями та зміцнювати свою віру, завжди пам’ятаючи, що поклоніння належить виключно Богу.
Ці причини показують, чому католики мають ікони: вони є засобом для наближення до святого, освіти у вірі та глибшого життя літургії, завжди в спільноті з Традицією Церкви.
