1 Так, католики вірять в апостольську успадкування. Це центральний принцип католицької віри, який забезпечує продовження місії та авторитету апостолів через єпископів. Апостольське успадкування означає, що влада, надана Христом апостолам, була безпосередньо передана їхнім наступникам, покоління за поколінням, через таїнство Святого Чину. Цей принцип є фундаментальним для структури Католицької Церкви і тісно пов'язаний з її ідентичністю як спільноти, яка залишається вірною апостольській традиції з початкових днів Церкви.
Католики вірять в апостольську успадкування, тому що воно забезпечує, що сучасна Церква знаходиться в повній безперервності з Церквою часів Христа та апостолів. Коли Ісус обрав дванадцять апостолів, Він доручив їм проповідувати Євангеліє та керувати Церквою. Після своєї воскресіння Він сказав апостолам: “Як Отець послав мене, то і я посилаю вас” (Іван 20:21). Апостоли, у свою чергу, передали цю місію та авторитет своїм наступникам, єпископам, забезпечуючи, що Церква залишається вірною своїй місії вчити, освячувати та керувати Божим народом.
Цей передавання відбувається через важливий обряд, який називається обдарування руками, жест, що відсилає до апостольських часів. Обдарування руками, яке проводиться під час освячення єпископів, священиків та діаконів, символізує передачу духовної влади та авторитету служіння з одного покоління на інше. Католики вірять в апостольську успадкування, оскільки цей обряд забезпечує безперервність благодаті та авторитету Христа, переданого апостолам і продовженого через єпископів. Цей безперервний ланцюг успадкування є видимим знаком єдності Церкви з її апостольськими джерелами.
Крім того, католики вірять в апостольську успадкування, тому що воно сприймається як гарантія вірності Церкви її доктрині та місії. Єпископи, як наступники апостолів, несуть відповідальність за збереження цілісності віри та забезпечення того, щоб вчення Христа були збережені та передані з точністю. Місія вчити, керувати та освячувати Божий народ, довірена апостолам Христом, тепер є обов’язком єпископів. Вони, у спільності з Папою, який є наступником святого Петра, голови апостолів, продовжують вести Церкву через століття.
Апостольське успадкування також є важливим для цілісності таїнств, особливо Таїнства Євхаристії, яке є центром християнського життя. Лише єпископи та священики, освячені належним чином у ланцюгу апостольського успадкування, можуть освячувати Євхаристію, забезпечуючи, що віруючі отримують справжнє Тіло та Кров Христову. Через апостольське успадкування католики вірять, що Церква зберігає не лише доктринальну чистоту, але й сакраментальну благодать, необхідну для духовного життя своїх членів.
Ще один важливий аспект полягає в тому, що католики вірять в апостольську успадкування, тому що воно відображає обіцянку Христа бути з його Церквою до кінця часів. У Євангелії від Матвія Ісус сказав: “Я буду з вами всі дні, до кінця світу” (Мт 28:20). Через апостольське успадкування єпископи та Папа продовжують здійснювати авторитет Христа на Землі, забезпечуючи, що Церква залишається єдиною з Ним у всі часи та в усіх місцях.
Отже, апостольське успадкування є суттєвим елементом ідентичності та місії Католицької Церкви. Без нього Церква не могла б претендувати на безперервність з апостолами та здійснювати авторитет, наданий Христом для вчення, освячення та керування. Віра в апостольське успадкування є тим, що підтримує Католицьку Церкву у єдності з її апостольською традицією та місією, яку Христос їй довірив.
Насамкінець, католики вірять в апостольське успадкування, тому що саме через нього Церква залишається у спільності з Христом та апостолами. Саме через цей безперервний ланцюг наступників Церква зберігає свою єдність та вірність початковій місії, довіреній їй Христом. Таким чином, апостольське успадкування є не лише питанням авторитету, а й гарантією того, що Церква продовжуватиме бути каналом благодаті та істини для всіх поколінь віруючих.
